В Иоанна 17:8 говориться, что Слово Божье должно быть принято и усвоено. И только потом приходит вера. Иаков говорит, что Слово Божье подобно зеркалу, к которому мы подходим и, не соблюдая Его, забываем свои черты лица. Я предлагаю такую аналогию, мы берём Слово Божье, и как новый костюм надеваем на себя, стоя у зеркала. И рассматриваем, как оно на нас с левого боку и с правого и т.д. То есть мы рассматриваем Слово Божье на себе, как бы примеряем его в своем сердце. Например, Марк 10:29-31, где Иисус говорит об оставлении ради Евангелия дорогого для нас. Взамен обещая во сто крат. Почему-то верующие не могут (не способны) принять это буквально. И всячески стараются отгородиться от этого местописания, придумывая свои трактовки этого слова, о которых не говорил Бог. Сказано, что ученики оставили лодку и отца, не в сердце, а на самом деле. Апостол Павел надел на себя это местописание и исполнил, получив во стократ более. Мы можем протестировать себя, и исследовать своё посвящение Богу через это местописание. Я люблю Иисуса ровно на столько, на сколько я готов войти и одеться в это местописание. Часы, проведенные в тайной комнате это не любовь к Иисусу, а необходимость поставленное Евангелием. Любовь ко Христу и посвящение проверяется, тестируется именно Марк 10:29. Что мы готовы потерять (оставить) ради Него, то и есть наш уровень благодарности и посвящения Иисусу Христу. Пусть каждый оденет, примерит на себя это местописание. И подойдя к зеркалу (посвящению), рассмотрит, как оно на нём сидит и где сильно, невыносимо стесняет (в сердце). Аминь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
